Від чого замовкла поліська зозуля?

Чому так завчасно поникли жита?

Село опустіло і плаче, і судить.

 Покинуте, бідне, немов сирота.

 Не знає зозуля, де ділися люди,

Яким рахувала ще вчора літа.

Лягло-простягнулося від лісу до поля

Чорнобиля чорне, мов саван крило.

Загублені ниви, загублені долі,

Сумне, як могила, безлюдне село.

Історія України має не тільки «білі плями» Середньовіччя, але й «темні плями» сучасності. Одна з них — Чорнобиль. Повільно, під тиском громадськості, правда про Чорнобиль пробилася паростками і побачила світ. Але багато чого так і залишилося невідомим. А ще не зібрані у повному обсязі унікальні свідоцтва очевидців, ліквідаторів, учених. Багатьох з них уже немає на цій землі, багато хто просто мовчить, але й ті, хто бачили те пекло, не хочуть знову ворушити наболіле.

«Під полиновою зорею. Чорнобиль – біль душі моєї...», під такою назвою НВК «Ковалівська гімназія» 26 квітня відбувся захід для учнів 5-11 класів, під керівництвом вчителя англійської мови Гончар М.В за участі учнів 9-А класу, приурочений 30-м роковинам Чорнобильської катастрофи.

Діти розповіли про історію аварії; про героїв-ліквідаторів; про участь людей різних національностей, професій, віку у ліквідації Чорнобильського лиха; про евакуацію жителів поліського краю з рідних домівок, про сьогоденне і майбутнє відлуння тієї жахливої трагедії.

Учні запалили свічки, ушанувавши хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Та переглянули комп’ютерну презентацію.