Не звільняється пам’ять, Відлунює знову роками.
Я зітхну… запалю обгорілу свічу, Помічаю: не замки – твердині, не храми Скам’янілий чорнозем - Потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях З долини, аж немов з кам’яної гори Надійшли. Придивлюсь: Вкраїна, XX століття.
І не рік, а криваве клеймо – «33»
83 роки тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.
...
Читати далі »